Крики та вигуки противників розмежування та лобі врегулювання створюють образ прем’єр-міністра як людини політичного центру. Їхні погрози та звинувачення надають йому кольори переслідуваного миротворця, аж до того, що кібуцники на півночі приєднуються до Лікуду, щоб допомогти Аріелю Шарону, який виник із самої їхньої традиції землеробства. Це може бути незначним, але це дещо говорить про симпатії тієї частини електорату, яка вважає себе поміркованою та підтримує політичний компроміс з палестинцями та рішення про створення двох держав.
Підтримка та співчуття частини ізраїльського табору миру щодо розведення є небезпечною частиною плану, тому що це дозволяє Шарону та його партнерам за його світоглядом продовжувати виконувати свій справжній план і робити це без публічної критики, без протестів, без ефективної опозиція. Їхня мета — контроль над якомога більшою частиною Західного берега, без арабів або з якомога меншою кількістю арабів, і продовження розширення поселень, які відокремлюють палестинські населені пункти один від одного. У цьому баченні палестинці — це не нація з національними правами на свою землю, яка повністю перебуває під контролем Ізраїлю, а сукупність окремих громад, і ізраїльський правитель готує різне майбутнє для кожної з цих громад: двох із них , в Газі та на північному Західному березі річки Йордан, невдовзі насолодиться «виведенням» Ізраїлем.
Сам Шарон відкрито заявив про свої наміри в плані розмежування. Як він сказав у випуску газети Yedioth Ahronoth про Рош ха-Шана, розмежування «звільняє Ізраїль від тиску з метою прийняття того чи іншого плану, який був би небезпечним для нього. Я не бачу, щоб терор закінчився... [Буш] пообіцяв, що не буде чинитися жодного тиску на Ізраїль, щоб той прийняв будь-який план, крім дорожньої карти. І я не бачу, щоб палестинці виконували свою роль у дорожній карті. Цілком можливо, що після евакуації протягом дуже тривалого періоду більше нічого не буде... має відбутися зміна в палестинській стратегії, і немає навіть найменших ознак такої зміни. Ізраїль продовжить свою кампанію проти терору і залишиться на територіях після завершення розведення».
Іншими словами, основними елементами розмежування є розрахунок Шарона на палестинський терор. Крім того, він розраховує на міцність переважаючої ізраїльської точки зору, що палестинський терор не має нічого спільного з окупаційною політикою та ізраїльським контролем над життям палестинців. Його план базується на американській підтримці, яка гарантуватиме, попри застереження, американське та європейське фінансування. План Шарона виключає будь-які переговори або навіть удаваність переговорів щодо постійної політичної угоди з палестинцями. А Ізраїль залишається на Західному березі, а це означає, що армія залишається, а також арешти, контрольно-пропускні пункти, вбивства, розширення поселень, більше об’їзних доріг, субсидії для єврейських поселенців, експропріація землі та вирубка лісів у палестинських садах і гаях – сама суть того, що багато ізраїльтян вважають, що це не має нічого спільного з палестинським терором.
Оскільки робоче припущення Шарона полягає в тому, що «терор триватиме», Ізраїль залишить усі існуючі заходи безпеки навколо Гази, які існують зараз, на необмежений час. Газа залишиться відрізаною від Західного берега. Ізраїль контролюватиме не лише прикордонні переходи в Карні та Ерезі, а й у Рафаху. Як існує зараз, контроль над мостом Алленбі гарантуватиме, що жителі Гази не зможуть потрапити на Західний берег через Йорданію. Таким чином, свобода пересування жителів Гази та їхня можливість залишити Сектор залишатиметься повністю в руках Ізраїлю, що означає, що свобода пересування буде суттєво обмежена, як і свобода журналістів, дипломатів і політичних активістів в'їжджати в Газу.
Ізраїль гарантує, що його товари продовжуватимуть заповнювати Смугу, навіть якщо палестинські робітники більше не працюватимуть в Ізраїлі. Ізраїльський контроль над свободою пересування блокуватиме продукти та продукцію Гази на ринки Західного берега – як це відбувається зараз – і навпаки. Це відлякує потенційних інвесторів, які засвоїли гіркі уроки років Осло: шанси нової галузі на успіх залежать від свободи пересування робітників, інструкторів, інженерів, товарів, обладнання та ноу-хау.
Таким чином, розмежування не гарантує жителям Гази відновлення хронічної бідності, і головним елементом плану є очікування, що іноземні країни продовжуватимуть жертвувати гроші палестинцям. Тобто це будуть благодійні організації, які продовжуватимуть надсилати харчі та ліки.
План розмежування призведе до відключення жителів Гази від світу та решти палестинського народу. Це створить статичний ринок, загальмує соціальний і культурний розвиток, створить почуття образи для всіх, хто залежить від благодійності. Палестинський народ, можливо, житиме в іншій реальності, але вважатиме себе нацією, що живе під різними формами ізраїльської окупації. Тому в Газі, на Західному березі та в решті світу не буде браку людей, які плануватимуть і здійснюватимуть збройну відплату проти цієї окупації.
ZNetwork фінансується виключно завдяки щедрості своїх читачів.
Задонатити